Самоушкодження і суїцидальна поведінка у підлітків: що робити.
Чому підлітки вчиняють порізи на шкірі, і що повинні робити дорослі. Щоб вчасно надати їм допомогу?
Слід розрізняти поняття самоушкодження і суїцидальної поведінки. Коли людина калічить себе не маючи на меті покінчити життя самогубством, то йдеться про селфхарму (від англійського «self-harm» - заподіяти шкоди самому собі).
Чому це роблять?
Перша причина : полегшення емоційного болю і страждань. При пошкодженні свого тіла в мозку виділяються ендогенні опіоїди. Їх дія з точки зору біохімії аналогічна до героїну і морфіну. Коли людина відчуває сильний стрес, то вона може не помітити серйозних ушкоджень – біль приходить потім. Такі випадки часто бувають при аваріях – у перші години потерпілі не відчувають болю та інших небезпечних симптомів, а через деякий час може виявитись, що здоровя людини знаходиться в небезпеці.
Парадоксально: після того як людина вчиняє собі фізичний біль, вона відчуває емоційне полегшення.
Друга причина: спроба відволіктися. Для того щоб не зациклюватися на проблемі, люди можуть навмисно завдавати собі біль, щоб переключити увагу і тимчасово позбутися навязливих думок.
Третя причина : спроба себе покарати. Випадки калічення членів зустрічаються в сімях з суворими порядками і жорстоким вихованням. У дітей формується уявлення, що вони заслуговують на покарання за будь – який свій вчинок.
Четверта причина: самомотивація. Причину також потрібно шукати в сімї. Зазвичай в таких сімях замість прохань віддають накази, а розмови ведуть на підвищених тонах. Дитина «звикає» до того, що для виконання тієї чи іншої дії потрібні загрози, крики і жорстокі заходи.
Пята причина: прохання про допомогу або вимога уваги. У сімях, в яких контакт між дітьми і батьками зведений до мінімуму, немає сильного емоційного звязку, взаєморозуміння, спілкування, підлітки часто замикаються в собі і накопичують свої емоції. Зазвичай з такою напругою впоратися складно, і психіка шукає механізм для «розрядки». Один з таких способів – нанесення собі каліцтв. Це може статися як мимовільно, так і «за підказкою»(знайти потрібну інформацію в інтернеті – справа кількох хвилин).
Коли факт калічення дитини помічають батьки, вони «хапаються за голову» і відразу знаходять час для дитини, починають приділяти їй підвищену увагу. Мізок підлітка «запамятовує» цей механізм, і в майбутньому подібні дії можуть повторюватися, перетворюючись у маніпуляцію.
Місця ушкоджень
Якщо людина ранить себе в місцях, які не видно оточуючим, це означає, що вона хоче впоратися зі своїми емоціями наодинці.
Якщо рани знаходяться на виду і їх можуть помітити інші, то це сигнал про те, що людина хоче «кричати про це на весь світ», показати всім, що вона страждає.
Чи можуть такі діти допомогти собі самі?
Якщо дитина усвідомлює, що у неї проблема, то вона почне шукати шляхи її вирішення.
У разі сильного стресу або емоційної кризи краще впливати на організм «гуманним» способом: наприклад стиснути в руці шматок льоду або зїсти лимон.
Звернутися до близьких, які розуміють, не будуть засуджувати і постараються допомогти.
Як реагувати батькам і близьким?
Перше, що зробити – заспокоїтися. Коли побачили, що дитина поранила себе, не потрібно здіймати істерику, «ойкати» і хапатися за серце. Так ви тільки погіршите ситуацію. Не бійтеся здаватися черствими і відстороненими в цей момент – важливо допомогти дитині фізично (якщо потрібно – викликайте «швидку») і тільки потім обговорити з нею те, що сталося.
Також не варто дозволяти собі маніпулювати, якщо дитина після нанесення собі ран чогось вимагає. В іншому випадку – такі дії з боку дитини будуть повторюватися.
Робота над помилками.
Не ставайте більш чуйними і уважними тільки після того, як помітили, що дитина нанесла собі порізи або інші пошкодження. Перегляньте й поміняйте своє ставлення загалом, щоб дитині не довелося знову домагатися вашої прихильності, використовуючи уже відомий спосіб.
Але найголовніше полягає в тому, що між дітьми і батьками потрібно встановити довірчі стосунки. Щоб зрозуміти причину, чому підліток поводиться таким чином, він не повинен боятися ділитися з батьками своїми переживаннями та емоціями(навіть у тих випадках, коли зробив поганий вчинок). Без розуміння причин вчинків дуже складно вирішити, як діяти далі. Адже в одних випадках, ранячи себе, діти кричать батькам «Зверніть на мен увагу», а в інших – «Дайте мені спокій!».